Творчість дітей на моїх уроках.

                                 Творчість дітей на моїх уроках.

«Можна помітити подібність людської творчості і дерев: і те, і інше має особливі властивості і здатне принести плоди, притаманні лише йому.»

 Я чула про небесні тіла дуже багато!

Про зорі розповідали мені мама і тато.

Велику Ведмедицю вчені вивчають,

В телескопи могутні її розглядають.

Астрономія – наука, що вивчає сузір′я,

Про які складають цікаві повір′я!

Вийдеш на подвір′я, ступиш крок,

Побачиш на небі безліч яскравих зірок.

                                           Капітан Юлія, ( 5 клас).

У ґрунті під землею

Живуть кліщі сім'єю,

Кроти і сліпаки,

І різні черв'яки.

Сліпак очей не має –

Нюх скрізь допомагає!

Кріт харчується жуками,

Мурахами та павуками,

Личинками  і слимаками,

Та тими ж черв'яками.

Ґрунти на все багаті,

Що годі вже й казати!     (Капітан Юлія, 5 клас)

                                   Як кріт шукав домівку.    (казка)

   Жив собі кріт. Його звали Шустряк.  Він був невеличкий. Замість очей -  щілинки, хвостик – ледь помітний, шерстинки коротенькі і гладенькі.

   Одного разу Шустрякові  захотілося мати свою власну домівку і вирушив він у мандри. По дорозі кротик зустрів черв'ячка.

«Куди мандруєш, незнайомцю?» - запитав зустрічний.

«Та ось хочу знайти собі гарне затишне житло, але ж не знаю, до якого способу життя мені краще пригорнутися,» - сумно відповів Шустряк.

   Черв'як запропонував свою допомогу у пошуках жила і вони разом розпочали подорож.

   Зовсім швидко товариші підійшли до озерця, де так звучно виспівувало сімейство Жаб. «Спробуй себе у воді. Поглянь, он мале жабеня так спритно маневрує в ній!» - запропонував Черв'ячок. Кріт швидко кинувся у воду. Деякий час він не показувався на поверхні. А потім винирнув і голосно почав гукати на допомогу. Оте мале жабеня швиденько прийшло на допомогу і вмить Шустряк опинився на суші. «Вода – це не для мене!» - перелякано прошепотів кротик. Опанувавши себе, друзі далі вирушили в дорогу.

   На шляху їм зустрілося велетенське дерево. «Давай-но ти спробуєш залізти на нього! Дивись, там ще є і дупло! В ньому тобі  буде затишно і ніякий хижак тебе не дістане угорі!» - з захопленням вигукнув Черв'як. Кріт погодився, але все було марно. Його коротенькі ніжки ніяк не хотіли рухатися по жорсткій корі. Він підстрибував і кожного разу падав на землю.  «Тільки крила б допомогли мені дібратися дупла, але я їх не маю.» - захникав Шустряк і всівся біля товариша.

   Черв'як промовив: « Я думаю, у тебе є лише один вихід щодо житла – це ґрунт. Поглянь на свої очі! Вони не пристосовані до наземного способу життя. Ти не встигнеш розгледіти ворога, швидко станеш його жертвою!»  Кріт не вагаючись, заліз у землю і почав рити там свої ходи. В нього, справді, це вдавалося найкраще! А головне, що Шустрякові подобалася ця робота і в нього були всі для цього пристосування. «Дякую, Черв'ячок, тобі за допомогу! Я вирішив жити у ґрунті! Ти допоміг мені визначитися із житлом!» - радісно вигукнув кротик.

   Відтоді кріт і всі його родичі – кроти живуть у ґрунті.

                                           Козацька Аліна, 5 клас

                                   Як Орел став хижаком.(казка)

   Жив на світі маленький Орел. Він харчувався материнським молоком, але воно йому набридло. Захотілося покуштувати іншої їжі. Птах вирішив полетіти в ліс і подивитися, що їдять інші.

   По дорозі він зустрів Дятла, який сидів на дереві і стукав по стовбуру, дістаючи звідти комах. Можливо, комахи і смачні, але Орлу не сподобалася така тяжка праця. Він полетів далі.

   Посеред  галявини сидів Сірий Вовк і їв свою здобич. Орел підлетів ближче і вперше відчув запах м'яса. Цей запах йому дуже сподобався. А коли Вовк дав ще й покуштувати м'яса, то зовсім Орлу припала до душі така їжа.

   З тих пір Орел став хижим птахом, який їсть тільки свіже м'ясо!

                                                                           (Капітан Юлія, 5 клас)\

Орел – хижак (казка)

   Жив собі орел. Його звали Барі. Він був  невеликого зросту, мав гладеньке і красиве пір'ячко та міцні крила. \

   Одного разу Барі піднявся в небо, щоб облетіти свої простори і згори подивитися, що робиться навкруги. Він то опускався ближче до землі, то піднімався зовсім високо. Йому подобалася така прогулянка. Раптом  птах, не зрозумів і сам, як потрапив до сітки, що  обгороджувала молоденький садок. Він намагався вирватися, але чим більше  Барі рвався з сітки, тим сильніше вона його тримала. Його крила заплуталися.

\    Орел почав кликати на допомогу, але замість великої  сильної тварини, яка б могла визволити крила, прибігла маленька сіра мишка.

«Поклич якогось звіра мені на допомогу» - наказав їй Барі.

«Давай –но  я сама спробую тобі допомогти» - відповіло мале мишеня.

Але орел заперечив: «Ти така маленька, не здатна мене порятувати! Але хоч і врятуєш, я тебе з'їм, бо я полюбляю м'ясо!»

«Якщо ти бажаєш врятуватися, а я все ж таки допоможу тобі, ти не повинен мене їсти» - впевнено промовило мишеня. Орел погодився.

   Своїми гострими зубками маленьке звірятко швидко перегризло міцні нитки сітки. Барі швидко звільнився від неї. Цього разу птах стримав свою обіцянку.

   Але наступного дня, коли орел був дуже голодний, він вирушив на полювання. Обстежуючи з висоти поле, він угледів маленьке мишенятко, яке збирало зернятка і вправно носило їх до своєї нірки. Барі камнем кинувся на нього і своїми міцними пазурями схопив тварину. Це було те саме мишеня, яке врятувало Барі. Але орел був таким голодним, що навіть забув про свою вчорашню обіцянку і з'їв мишеня. Від – тоді орел та його родичі стали хижаками.

                                                               Козацька Аліна , 5 клас.

                                                        ***
Он у лісі, де дубочки,

Молоді ростуть грибочки.

Де берізки і осички,

Причаїлися лисички.

Осінь -  гарна це пора,

Любить її дітвора.         (Кравченко В. 5 клас.)

                          Таємниці неба

Дивився я сьогодні в світ далекий,

В широкий простір неба і зірок,

В танку кружляли там планети,

Ще й хоровод космічних тарілок.

    Ніяк не міг я зрозуміти,

    Чи є десь там його кінець.

    Хотів би я на зірку полетіти,

    Або хоча б на Місяця клинець.

Можливо, я зустріну там створіння

Якихось гуманоїдів – істот.

Людського в них нема коріння,

Та ми подружимось от-от.

    В усі часи людей манило небо,

    Красу його описано не раз.

    Та знати таємниць усіх не треба,

    Бо не цікаво стане жити враз.    ( Маринченко Олексій, 6 клас)

***

Хоч мала і щось не знаю,

Все ж від радості літаю!

Я в селі жила, зростала

Разом з подружками грала:

Між деревами, кущами,

Із деревами й дощами.

Я живу під сонцем світлим

З снігом, з вітерцем привітним.

Із калиною в руках,

З небом світлим у думках.

І нізащо не залишу

Віти мрій, що нас колишуть.

Тільки їх ти не рубай!

Їх щодня оберігай!                                             ( Любенко Л. 8 кл.)

                                          Бактерії

Жила бактерія в молоці.

Чудово, гарно, але в кінці

Розмножуватися почала

І вигляду іншого набула.

                        З однієї дві, чотири, вісім –

                       Гуртом діяти веселіше.

                      З молочка добули кислячок,

                     А він же інший на смачок!

Капусту сквасили умить,

Бродіння відновили,

А смачний йогурт – свіжачок

Як в світі без нього жили?

                          Отак бактерії гуртом

                         Працюють без зупинку

                           І для дорослих , й діточок

                         Готують кожну днину.

                                                                        (Грищенко О., 6 кл.)

Казка         « Яблунька»

   Жила собі на світі маленька Насінинка. Вона навіть і гадки не мала, що в майбутньому з неї виросте гарна , корисна рослина.

   Якось, після весняного пробудження, з  Насінинкою почали відбуватися дивні речі! Її форми змінювалися, збільшувалися, і вона почала стрімко рости. Вона не знала, яка сила тягне її до Сонця.

   А згодом, це маленьке зернятко зникло, перетворившись на тоненький Пагінець із зелененькими листочками. Він і далі тягнувся до Сонця. Тепер Пагінець сам навчився добувати собі їжу, поживні речовини. Маючи корінці, що міцно його тримали його на поверхні Землі,  всмоктував з грунту воду з мінеральними солями. «Я зелений!» - вигукнув Пагінець. – «Отже, в мене є хлоропласи. Ці зелені пластиди дають мені змогу фотосинтезувати. Я сам можу творити органічні речовини для себе, а для інших – кисень – речовину, яка так необхідна для життя ».

    Пагінець весь час тягнувся до теплого Сонечка. Аж раптом зрозумів, що з маленького, тендітного Пагінчика перетворився на розкішне, гіллясте деревце -  Яблуньку. І тепер ця Яблунька сама мала можливість утворювати насіння та продовжувати свій рід.

                                                           (Грищенко О. 6 клас.)

Осінь.

   Осінь…Це дуже гарна пора року! Цікаво дивитися, як кружляють у танці жовті, червоні листочки. Їх підштовхує вітер.

   Шумлять сумні дерева, які готуються до зими. Стоять вже голі-голі. Жодного листочка на них.

   Схилили свої голівки квіти, більше вони не красуються своєю вродою, а в’януть, сохнуть.

   По сірому темному небі плавають хмаринки. Дощові нитки впинаються у землю.

   Відлетіли птахи ключами в теплі краї. Журавлі вже сумують за рідною землею, але знають, що весною повернуться.

   Мені дуже подобається ця пора року!.

                                                                    ( Дмитренко К., 6 клас).

                                                   Чарівниця  природа.

Яри, ріки і долини,

Гори, луки, полонини

Там комахи і тварини,

Гарно там - ростуть рослини.

Сонце там встає раненько,

Квітне соняшник гарненько.

У лісах ростуть гриби

Треба їх збирать тобі!

Є тваринний світ в природі

Знищувати його годі!

Треба його зберегти,

 Будеш не самотній ти!

Є рослинний світ в природі –

Теж не знищуй його  - годі!

Будеш ти його любити,

Будеш в радості ти жити!

                                                      (Сизоненко Д. 5 клас)

                                         ВСЕСВІТ.

На небі стільки є зірок,

Що ти хоч вий неначе вовк

Ти їх не зможеш полічити,

Як не хотів би це зробити!

                 А ще на небі є планети,

                Метеорити і комети.

                Планет всіх дев’ять у системі,

                Це вчили ми в окремій темі.

Галактика – Чумацький шлях,

Як їжачок він весь в зірках.

Мільярдів двісті їх усіх

Та я не рахувала їх!

                 І Сонце наше теж є зірка!

                 Вона найближча до Землі!

                 І люблять її дуже-дуже

                 Всі, і дорослі, і малі.

Про Сонце, небо і зірки

Нас учить астрономія,

А розповідає все це нам

Вікторія Анатоліївна!

                                               (Міхієнко Юлія, 5 клас)

                                                            ОСІНЬ     (Чуйко Марія, 6 клас)

Стало сумно на дворі,

Сонечка немає.

Хмарки плинуть вдалині,

Дощик накрапає.

Лист осінній шарудить

Тихо під ногами.

Відлітають вже птахи

За обрій ключами.

Тільки чути десь в горі

Їх останню пісню.

І тужливо на душі

Не знайду я втіху:

Небо сіре,

День похмурий,

Річка замерзає,

На душі нема спокою,

Бо все засинає. 

ОСІННІ МІСЯЦІ.

У природи є чудова пора

Три гарні місяці має вона.

Це вересень, жовтень і листопад,

Коли падає листя мов зорепад.

                   Вересень – місяць початку пори.

                  Тут радісне свято у дітвори.

                  Всіх дзвоник шкільний за парти скликає

                 І кожен про це завжди знає.

Жовтень – художник і чарівник.

До справи своєї він уже звик.

Фарбує він листя в лісах і парках,

Врожаї збирає в садах й на ланах.

                 І листопад роботу теж має.

                Фарбованим листям він землю вкриває.

                Готує він землю до відпочинку.

               Під ковдрою тепло було щоб їй взимку.

                                                  (Міхієнко Юлія, 6 клас)

ВЕЛИЧКІВСЬКИЙ ДУБ.

Стоїть дуб старенький,

Шумить він гіллями.

А там дві бабусі

Про щось розмовляли.

             Колись була церква,

             Тепер стоїть клуб.

            Усе чув і бачив

            Старенький наш дуб.

Дівчата і хлопці

Під дубом гуляють.

Дуба старого

В селі усі знають.

           До дуба старого

         Всім треба ходити,

        Здоров’я і сили

         У нього просити.

Просити здоров’я

Ходіть всі до дуба!

Він нам не відкаже,

Бо він нас всіх любить.

                                    (Смецька Тетяна, 5 клас)

Твір – розповідь.

«ДОГЛЯД ЗА ПЕРЕЛІТНІМ ПТАХОМ, ЯКИЙ ЗМУШЕНИЙ ЗИМУВАТИ В НАС»

   Це сталося на початку осені 2009 року. Тато поїхав косити корові траві і мене взяв із собою. І от тато косить, а я збираю. Навколо тихо – тихо. Але раптом чую здивований голос тата: «Машо, йди сюди! Швидко!» Я прибігаю, бачу, що в траві лежить і не тікає лелека. Ми забрали його додому. Вдома птаха обстежили і зрозуміли, що в мого Бусі (так ми потім назвали лелеку) немає пів-крила. Тато помазав крило зеленкою і посадив лелеку до загорожі. Мама зателефонувала до зоопарку, але там відмовилися забрати птаха, сказавши, що він може бути хворим.

   З тих пір Буся живе у нас. Вся сім’я дуже полюбила лелеку.

   В перші дні Буся всіх боявся, нічого не їв. Тому приходилося годувати його силоміць. Згодом лелека звик. В теплу пору року птах живе на погребні, а взимку в сараї. Звичайно, спочатку на ніч його потрібно було заганяти до сараю, але поступово він озвичаївся, вивчив місце ночівлі і сам почав заходити.

   Годувати його не легко: їсть він м’ясо, свіжу рибу, жаб, свіже сало полюбляє. Рибу купуємо на базарі, інколи односельці свіжу рибу маленьку продають дешевше.

   Були цікаві і водночас «трагічні» історії. Одного дня влітку забулися закрити хвіртку на погребню, і Буся вийшов у господарський двір, а ввечері

бабуся недорахувалася одного маленького каченяти, мого улюбленого, якому я навіть дала ім’я. спочатку ми не думали, що його міг з’їсти лелека, але наступного дня мама побачила, як Буся тягав курку за крило.

   Іншого разу дідусь почув, як чогось дуже кричав наш сусід, дядько Василь. Виявилося, що мале курча дяді василя пролізло через щілинку у наш двір, а лелека відразу його цапнув і проковтнув.

   Ось уже півтора року Буся живе у нас. крило у нього загоїлося, але не відросло, він ніколи не зможе полетіти.

                                                  (Чуйко Марія, 7 клас)

ПОДОРОЖ МАЛЕНЬКОЇ КРАПЛИНКИ (казка)

   Одного разу влітку прокинулася маленька краплинка серед зелені трави. Навколо себе побачила  подружок – краплинок, які щойно відкрили теж свої яскраві очі. Посміхнулися одна одній, привіталися.

  Сонечко все  вище піднялося над Землею, пригріло. Покликало краплинок до себе в гості. Веселі та гомінкі подружки з радістю полинули до нього.

   Сонечко посадило гостей на хмарки, де вже було багато схожих краплинок.  їх кількість  все збільшувалася і збільшувалася, весь час на хмаринки прилітали інші краплинки. Було весело! Всі розважалися, розповідали щось цікаве із свого життя.

   Раптом, на хмарках стало так тісно, що ті сколихнулись  і наша краплинка разом з іншими полетіла знову на Землю. Згори вона милувалася красою природи. Веселка вигравала своїми кольорами, манила до себе. Краплинка так замріялася, що не помітила як опинилася у річці.

   Та не довго її ніс потік, малий хлопчина миттю зачерпнув відром воду з річки та й полив городину. Так наша краплинка потрапила в землю.  Пройшовши через шар піску та глини, вона зустрілася з підземними водами. Які через джерельце повернули нашу мандрівницю знову на поверхню землі, до яскравого, теплого Сонечка.

   З тих пір краплинка подорожує світом. Адже це так цікаво!. 

                                              (Котова Анастасія, 5 клас)

***

Ми всі живемо на Землі

І киснем дихаєм щодня.

Та не забувай про те,

що в усього є своя ціна.

Якщо береш щось – віддавай

І про природу завжди дбай.

Заводи, фабрики – це бруд!

Екосистему руйнує люд!

Машини забруднюють повітря димом,

Ми всі дихаємо пилом!

Тварини, птахи, риби страждають,

Бо люди для своїх потреб їх вбивають

Та зоопарки, заповідники є,

Де кожний звір притулок знайде.

Любіть ви природу: це наша краса,

Обороняти її потрібно щодня!

                                                  (Чуйко Марія, 8 клас)

Значення хвойних дерев. (казка)

Жила-була в одному лісі білочка. Дуже спритна та розумна була ця білочка.

   Одного холодного дня шукала вона собі нову домівку, бо дім її – сосну вітер іграючись ненароком зламав. Ходить біднесенька дерево нове шукає. Навколо самі дуби – найбагатші білки заселили, під кущами – зайці вмостилися, та і птахи без гнізд не залишилися, дерева інші зайняли.

-         - Ой, дивина! – каже білочка Вивірочка. – Що коїться таке? Невже без будиночка залишусь! – схлипнула.

-А ось-велика ялина. Дивно, що її ніхто не заселив! – з радістю вигукнула білочка і вирішила жити тут.

   Поселилася на другому поверсі з дванадцяти. Розмістила свої речі, устаткувалася і, нарешті, поглянула у вікно. Навкруги була тиша. Але чийсь голосок звернувся до неї.

-Гей, Вивірочно! Ти що тут жити зібралася?.- це була білочкина подружка Хвастушка, яка щойно пробігала поряд.

-Так, тут так чудово! А ти де зараз проживаєш? – запитала Вивірочка у подруги.

-О, я ось тут, на каштані. Послухай, а давай жити поряд. На нашому дереві є ще одне вільне містечко, дуже велике та затишне. Сусідками будемо!

-         - Е ні! Нікуди я не піду.

-         - Ти що з глузду з’їхала, Вивірочко! Сама отут будеш! І чого це тебе так до хвойних дерев потягнуло? Жила в сосні, а зараз  -  в ялині… Мабуть, хвойного запаху перенюхала!? Так я зараз лікаря викличу. Нехай тебе огляне гарненько.

-Ні! Нічого я не перенюхала! А ялинка ця чудова!-образливо відповіла Вивірочка.

-         - Та кому ці хвойні потрібні! Тай селяться в них лише найбідніші білки! – переконувала подружка.

-Ні, я не погоджуюсь з тобою! Дурниці говориш! – стійко доводила своє новоселиця. – Хвойні дерева, а це ялинки, кедри, сосни та інші, є дуже корисними. Вони є чудовими домівками. Адже , маючи фітонцидні речовини, в них не заводяться шкідники, гарно впливають на дихальну систему, і це не дрібниці! А ще – доказувала Вивірочка – на них ростуть шишки, а це їжа для нас! З смоли хвойних дерев виготовляють ліки. Янтар-це теж утворення з хвойних. А які музичні інструменти з деревини виходять, а штучний шовк…

-         Зачекай, зачекай, Вивірочко! – перебила подружка. – Ромову продовжимо потім. Я за речами своїми пішла. Сусідками будемо – місця в тебе тут вистачає.

   З того часу попит житла збільшився саме на хвойних деревах. А білочка Вивірочка та її подружка Хвастушка живуть і зараз разом дружно та щасливо.

                                       (Любенко Дарина , 7 клас.)

                                    Тавтограми про природу.

Сніг сипав сьогодні,

Сніжинки скидав.

Сонливо Снігур

Самотньо скакав.

Сорока старенька

Сові скрекотала,

Сорока Сові

Секрет сповіщала.

Сорока секрет

Сповіщала скромненько,

Сова собі спала,

Сопіла смирненько.    (Сизоненко Д., 5 клас)

                                                     ***

Захотіла знов зима

Заморозити злегка.

Заморозила злегенька

Зою, зайчика, земельку.

Землю знову замело,

Завірюхою змело.     (Кравченко В., 5 клас.)

                                                Загадки про природу.

Серед рослин комахоїдних

Велетнем вважаюся.

Мух приваблювати вмію,

З ними сама й справляюся.                      (рафлезія)

І рослини я тримаю

В підземеллі темнім.

Ще й поживні речовини

Всмоктую я чемно.                  (корінь)

Поєдную в одну систему

Я рослину цілу.

І витке, й гнучке, й прямостояче,

Буваю й здерев’яніле.               (стебло).

Найкрасивіша я в рослині!

Маю гарне личко.

Відмираючи насінням,

Збагачую родину.                           (квітка)

Бура шапка, біла ніжка.

Цей грибок аж буро сніжний.

Проростає у лісах,

У величезних борах.                     ( боровик)  ( Сизоненко Д. 5 кл.)

Гриб отруйний, але гарний.

Він росте красується:

На червоній шапочці

Має білі цяточки.    (мухомор)    ( Сизоненко Д. 5 кл.)

Ці гриби не дуже схожі

На звичайні шапинкові.

Ростуть вони на продуктах:

На хлібі, моркві та капусті.    (цвілеві)            (Сизоненко Д. 5 кл.)

Сиджу я під пеньочком,

Накрився я листочком.    (грибок)   ( Козак А. 5 клас.)

На вид я чепурненький

Стою собі гарненький.

Не раджу в руки брати,

Мене краще обминати.    (мухомор)   (Козак А. 5 кл.)

Маленькі та гарненькі

У лісі є….          (опеньки)    (Козак А. 5 кл.)